Спи, северный витязь, спи, честный боец,

Безвременно взятый кончиной.

Не лавры победы – терновый венец

Ты принял с бесстрашной дружиной.

Твой гроб – броненосец, могила твоя –

Холодная глубь океана.

И верных матросов родная семья –

Твоя вековая охрана.

Делившие лавры, отныне с тобой, –

Они разделяют и вечный покой!...

Дмитриев

 

Вірші вибито на пам'ятнику

адміралу С. Й. Макарову в Кронштадті

 

 

... Каждый военный или причастный к

военному делу человек, чтобы не забывать,

для чего он существует, поступил бы

правильно, если бы держал на видном

месте надпись: «Помни войну».

С. О. Макаров

 

Степан Йосипович Макаров – видатний російський флотоводець і вчений, віце-адмірал. Закінчив морське (штурманське) училище у м. Миколаївськ-на-Амурі у 1865 р., здав випускні іспити першим по успішності. Після закінчення Миколаївського морського училища, гардемарин Степан Макаров у 1865–1866 рр. служив на Далекому Сході, де плавав на пароплаві «Америка» під командуванням капітана 2-го рангу О. А. Болтина, корветі «Варяг» (командир-капітан 2-го рангу Р. О. Лунд). А в листопаді 1866 р. С. Макаров на корветі «Аскольд» у складі ескадри контр-адмірала Ф. С. Крену зробив дальній перехід з Нагасакі у Кронштадт.

​

14 липня 1867 року Степан Йосипович був призначений у 1-й флотський екіпаж Балтійського флоту, а вже в жовтні того ж року він опублікував свою першу наукову статтю: «Инструмент Адкинса для определения девиации в море». У 1868 році він перебував у закордонному плаванні на корветі «Дмитрий Донской» під командуванням капітана 2-го рангу Я. М. Дрешера, а після повернення (у травні 1869 р.) був переведений у мічмани.

​

Служив на кораблях ескадри Тихого океану, з 1971 р. – на Балтійському флоті (БФ), з 1876 р. – на Чорноморському флоті (ЧФ). Під час російсько-турецької війни 1877–1878 рр. здійснював атаки турецьких кораблів шестовими мінами, вперше у світі успішно застосував саморушну міну (торпеду), потопивши катерами збройного пароплава «Великий князь Константин», яким командував, турецький корабель.

​

У 1886–1889 рр., командуючи корветом «Витязь», здійснив навколосвітнє плавання, яке ознаменувалося великими науковими результатами. З 1890 р. – молодший флагман БФ, з 1891 р. – головний інспектор морської артилерії, з 1894 р. – командувач ескадрою Середземного моря. У 1894–1896 рр. здійснив друге навколосвітнє плавання. Висунув ідею побудови першого у світі лінійного криголама «Ермак» і спостерігав за його будівництвом, здійснив на ньому арктичні плавання у 1899 і 1901 рр. З 1899 року – головний командир Кронштадтського порту і губернатор Кронштадту. На початку російсько-японської війни 1904–1905 рр. командував Тихоокеанською ескадрою в Порт-Артурі.

​

Загинув на ескадреному броненосці «Петропавловск», що підірвався на японській міні. Автор понад 50 наукових праць з різних галузей військово-морської справи і океанології.